Краще буду мовчати, ніж зайве казати.
Бо в словах велемовних є стільки прикрас,
А якщо зупинитись, до них придивитись,
То спаде пелена, що сповита з окрас.
А за нею - реальність, яка все ж людина?
Що до цього скривала стає враз ясніш.
І одним до вподоби стає більш тварина...
Від тварини людина буває хитріш...
"З'їж пуд солі, щоб знати із ким ти в дорозі",-
Вірна мудрість тоді повстає яскравіш.
І коли є велика нужда в допомозі,
То тоді пізнається хто друг не за гріш.
Боже, мудрість подай, прозорливість і ясність,
Щоб уміла розкрити фальшивість й брехню.
Хай не буде упадку, а помічна вчасність,
Допоможе пізнати підступну злобу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
